Rammstein в Україні, або «Як чернівчанин вижив на концерті Rammstein у Києві!»

Чт, 25.03.2010, 21:17 | Культура, Новини

Дочекались! Саме це слово спадає на думку, коли з пам’яті виринають барвисті епізоди феєричного шоу подарованого усім українським (і не тільки) фанам Rammstein 9 березня, в день народження всенародного кобзаря Тараса Шевченка. Що й казати – поціновувачі творчості Раммів терпляче очікували на цю вікопомну подію добрих 15 років, адже з 1995 року німецькі рокери встигли об’їхати майже весь світ (були навіть у Новій Зеландії) та тричі побувати в Росії у 2001, 2002 та 2004 роках. Останній факт викликав в українських фанатів «німецької кувалди» чи не найбільше суперечливих почуттів: до північного сусіда, значить, тричі навідалися, а до нас, в центр (!), дарма, що географічний, Європи, країну на той час вже із 48-мільйонним населенням ані разу?! Що слугувало причиною своєрідної «сегрегації», залишається тільки здогадуватись. Самі ж фани схиляються до двох більш-менш вірогідних версій – відсутність вітчизняного промоутера, здатного організувати шоу відповідного рівня або ж наявність стереотипів часів «холодної війни» у самих музикантів: мовляв, центром радянської, пак пострадянської «метрополії» була і є Москва, тож змісту нам кудись там ще пертися, – захочуть почути, самі з «братніх» колись республік поз’їжджаються.

«Картіна Рєпіна маслом»

Позаяк, незабутнє свято вогню, шалених децибелів та адреналіну відбулося. В моєму випадку прелюдією свята стала подорож до «матері міст руських» потягом «Чернівці-Москва». «Drang nach Ost» розпочався з рідного залізничного вокзалу, в центрі залу очікування якого фривольно самоорганізувалася зграя з п’яти бездомних псів різного кольору та розміру. Вочевидь, присутність тварин мало хвилювала як дирекцію вокзалу, так і пересічних подорожуючих: чотирилапі звернули на себе увагу тільки коли хвіст одного з їх недосвідчених побратимів необачно защемив вхідними дверима хтось із пасажирів, що поспішав на платформу. Далі сам потяг, міжнародний, так би мовити. Купейний вагон. Постіль з порохами. Туалет. Чай з лимоном і цукром. Провідниці з мінералкою і пивом за спекулятивними цінами. В однієї провідниці чай коштує 2,5 грн., в іншої – 3 грн. Парадокс: згідно розкладу, «Швидкий» потяг прибуває в Київ на 4 хвилини пізніше, ніж «Фірмовий» в Чернівці. Київський вокзал. До офіційно анонсованого початку концерту Раммів – п’ять з половиною годин, які витрачаються на «реабілітацію» після перебування у вітчизняному потязі, обід та відпочинок. І от вона омріяна мить – 19.00, Міжнародний Виставковий Центр (МВЦ) на Броварському!!! Хочеться кричати «Ура!!!». «Ан-нєт», як писав класик – не слід забуватись, пак забувати, що всі ми, панове, живемо у Європі лише географічно: підступні одесити – організатори концерту (ТОВ «Альфа») – вирішили, що той, хто прочекав 15 років, почекає ще 2 годинки, байдуже, що на морозі! Дарма, що було градусів 5-7 – натовпом, який з’юрмився навколо доброго десятка зачинених входів в МВЦ, почали ширитися чутки, що концерт може розпочатися й без 10 тисяч перемерзлих фанів, адже VIP-и та «сидячі» (хоча який сенс СИДІТИ на рок-концерті?), серед яких, за словами все тих же організаторів, були й депутати Верховної Ради, уже в залі. Не буду повторювати всі ті епітети та метафори, які спраглі раммштайнівського фірмового драйву фани застосовували для вираження свого справедливого гніву та обурення, скажу лишень, що десь о 20.00 після триразового скандування «ПІ**РИ!» організатори схаменулись та почали запускати власників куплених за шалені гроші квитків до приміщення. Але й тут спрацювали радянські атавістичні уявлення одеських спритників про прихильників відмінних від шансону музичних напрямків: не на жарт розлючених та змерзлих фанів по-одному впускали у два входи, витримуючи ПОВНУ процедуру догляду, що була більше схожа на обшук, вочевидь вбачаючи у кожному потенційного терориста, який зібрався висадити все довкола в повітря. Такий прояв «педантичності» у виконанні своїх обов’язків сек’юріті був належно оцінений черговим скандуванням з озвученням згаданого слова й горе-організатори нарешті схаменулись та відкрили половину з наявних входів, замінивши за наполягання фанів, яким уже увірвався терпець, процедуру обшуку банальною перевіркою наявності квитка. До слова, охорону правопорядку на прилеглій території забезпечував наш доблесний «Беркут», більшість бійців якого так і не дочекавшись масових заворушень змушені були просиджувати казенну форму у трьох автобусах.

Почалось!

Потрапивши мало не з боями всередину (у сек’юріті – манірних хлопчиків офісної зовнішності у темно-синіх накидках із відповідним написом, що жодним чином не пасували їх кумедним зачіскам – закінчилися зелені браслети у І фан-зону, а саме туди мені, як і добрій тисячі тих, хто вломився в приміщення через той самий вхід, було треба) я та мій друган підстрибуючи попрямували до туалету, який до нас відвідало тисячі три охочих, залишивши за собою специфічний запах, слід та в буквальному сенсі слова тютюновий туман. Димова завіса була настільки щільною, що бажаючі покурити могли зробити це й без цигарок. Наступний рубіж, який як виявилося не так вже й просто подолати, – гардероб. Дарма, що ПЛАТНИЙ (!) – 10 грн. за можливість довірити свій верхній одяг не надто приязному обслуговуючому персоналу – кмітливі організатори вирішили, що власники квитків у ІІ фан-зону (жовті браслети) можуть постояти на концентрі й не роздягаючись. Така впевненість у правоті власної думки організаторів викликала черговий шквал обурення, що мало не переросло у повноцінну бійку, якої вдалося уникнути лише пішовши на відповідні поступки. Далі «пивко-с-с» по 45 грн. (!!!) за літр, норвезький Combichrist завершив свій виступ на розігріві і… ПОЧАЛОСЬ!

Свято душі і тіла

Під зловісні звуки на чорнісіньку до того сцену разом з променями потужного білого світла в прямому розумінні цього слова почергово прорвались всі члени групи. Тіль (Тіль Ліндеманн, соліст) – у брудному червоному шкіряному фартусі, з потужною лампою, вмонтованою якимсь дивовижним способом в ротову порожнину, з коміром червоного пір’я. Спочатку – композиції з нового альбому (Liebe ist f?r alle da), потім старі добрі хіти, які фронтмен виконував спільно з фанами, які на той час вже й не знали яким ще чином можна виявити надлишок своїх почуттів. Rammlied, Ich tu dir weh, Waidmanns heil, Haifisch, B?chstab?, Wiener Blut, Fr?hling in Paris, славнозвісна Pussy, Wei?es Fleisch, Links 2,3,4, безсмертна Du hast, запальна Feuer frei!, Ich will, стара, добре відома Du riechst so gut замість Liebe ist f?r alle da, Benzin, Keine Lust та Engel у найфеєричнішому виконанні всіх часів та народів – ті Раммівські шедеври, виконання яких викликало в публіки довготривалий екстаз (не плутати з іншим не дуже співзвучним словом). Кожен наступний музичний витвір супроводжувався індивідуальними піротехнічними, звуковими та світловими ефектами, які у поєднанні з повністю рухомою сценою переносили фанів щоразу в якийсь інший світ. Органи чуттів просто не встигали реагувати, однак запальні музичні ритми примушували вестибулярний апарат рухатися чимраз швидше. Вибухи в ритм з ударами барабанщика, спалення клавішника Флаке та каскадера, який виконував роль фана, що потрапив під гарячу руку, різноманітні феєрверки, вогняні стовпи до самої стелі, поливання фанів піною з гармати рожевого кольору у формі знайомого предмета, «подорож» Флаке на гумовому човні розбурханим морем фанів та розкішні вогняні крила Тіля – ось далеко неповний перелік спецефектів, які червоною ниткою пройдуть у спогадах кожного поціновувача творчості королів німецького року – шістьох учасників команди Rammstein. Український прапор піднятий Флаке високо догори та фрази «Щиро дякуєм» та «Rammstein вас любе», сказані Тілем на прощання – «зброя масового ураження» Раммів, що викликала рев вдячності, сльози радості та легке відчуття суму…, адже ще до початку рок-шоу у всіх без винятку фанів виникало питання: «А чи існує життя ПІСЛЯ концерту Rammstein?». Й нехай скептики, моралісти, заздрісники й недоброзичливці і надалі б’ються у нападах безсилої злості – я впевнено та з гордістю казатиму до кінця життя: «Я вижив на концерті Rammstein в Києві!» (саме цей промовистий напис містився на флаєрах з текстом Du hast на звороті, які роздавалися «активістами-добровольцями» перед початком концерту).