Чернівецький земляк Грушевського святкує ювілей!

Чт, 4.02.2010, 9:52 | Новини

Якщо полічити усі справи та людей, які за свої 75 років життя зумів організувати навколо себе Юрій Макар, то саме час говорити не про адміністративний (тепер би сказали – менеджерський) талант, а щонайменше – геній. У четвер, 4 лютого, вшанувати завідувача кафедри міжнародних відносин, професора Юрія Макара з нагоди його 75-ліття на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича о 15 годині зберуться рідні, близькі, численні колеги, друзі та учні ювіляра. Історикам, до яких за покликом серця належить також і нинішній іменинник, як нікому відомо скільки хороших починань так і залишилися незвершеними саме через погані адміністраторські здібності їх ініціаторів. У вітчизняній історії таких прикладів особливо багато. Натомість усе, за що за своє довге життя брався Юрій Макар, виходило у нього якнайкраще. Це про таких як він сказано: зумієш організувати себе – організуєш тисячу.

Як тут не згадати досвід адміністрування молодого Юрія Макара (на той час йому було тільки 27) почергово у трьох червоноградських школах №№ 6, 10 та 12, що на Львівщині. Щойно у місті, яке бурхливо розросталося, зводили нову школу, очолити її і далі доводити до пуття колектив у тисячу учнів та добру сотню вчителів неодмінно довіряли молодому директору, який блискуче справлявся з поставленими завданнями на попередніх посадах. Власне нічого іншого, окрім як навчитися самому собі давати раду, уродженцю Холмщини, де пройшло його раннє дитинство, не залишалося. Рано втративши батька – за окремими джерелами тато майбутнього історика, організатор українських молочарських кооперативів Іван Макар загинув від рук активістів польського збройного підпілля, змушений був сам дбати про себе. Особливо після переселення залишків родини з території Польщі, якій належала Холмщина, до СРСР. Перепусткою до першого життєвого фаху, здобутого у Володимир-Волинському педучилищі, став… спорт. Які карколомні вправи на перекладині виробляв майбутній поважний професор історії, годі й уявити. Старі чорно-білі фотографії тих часів лише приблизно передають завзяття та молодечий запал, з якими їх виконував 16-річний юнак. Ну, а про те, що професору Макару доводилося також стрибати з парашутом, взагалі мало хто здогадується. Під час строкової військової служби у повітряно-десантних військах Юрій Макар більше 50 разів бачив під собою землю, воду чи ліс з-під купола парашута, виконавши таким чином норматив кандидата у майстри спорту зі стрибків з парашутом.

Проте минуле, як незабаром з’ясувалося, вабило молодого десантника значно сильніше, ніж небо. Відмовившись від привабливих пропозицій продовжити військову службу, Юрій Макар поновився на істфаці Київського університету, звідки його призвали до армії. А в Чернівці, обійнявши у травні 1971 року посаду старшого викладача кафедри всесвітньої історії, Юрій Макар приїхав вже не лише з готовою кандидатською дисертацією, яку готував ще працюючи директором школи у Червонограді, але й з родиною – дружиною Леонорою та чудовими синами Олександром та Віталієм. Адміністративні таланти молодий науковець зміг реалізувати і на новому місці роботи. За 65 років існування історичного факультету Чернівецького університету він очолював його, як декан, майже половину строку: з 30 грудня 1975 року по 2 січня 2003-го – 27 років день у день. Серед його випускників десятки тисяч фахівців: від генерал-лейтенанта армії Коберського до журналіста Данила Яневського. Одних лише науковців майже дві сотні (!).

Очолюючи з 2000 року кафедру міжнародних відносин, Юрій Макар продовжує активно працювати. Адже ще так багато потрібно зробити. Навіть ювілейна академія не обійдеться без презентації наукового доробку професора – навчального посібника “Україна в міжнародних організаціях”, опублікованого під його редакцією. Тож многая Вам літ, Юрію Івановичу!

Юрій ЧОРНЕЙ, “ДОБА”

2005

Він народився громадянином Речі Посполитої і перші десять років прожив на Холмщині у Польщі, але завжди вважав себе українцем і все своє життя підпорядкував тому, “щоб допомагати українцям ставати з колін”. Його батька знищили “вояки радянсько-польського партизанського загону”, але як науковець він досі робить усе, щоб мінімізувати українсько-польські протиріччя. За 60 років існування історичного факультету Чернівецького університету він очолював його майже половину строку: з 30 грудня 1975 року по 2 січня 2003-го — 27 років день у день. Якби у сучасній Україні дотримувалися давньоримського звичаю патронату, коли клієнти діють за вимогою свого заступника, то він міг би паралізувати роботу кількох областей, державних установ, закладів освіти, культури і науки. Бо серед його випускників десятки тисяч фахівців: від генерал-лейтенанта армії Коберського до журналіста Данила Яневського. Одних лише науковців понад 160 (!).

4 лютого 2005 року професор Юрій Іванович Макар (а йдеться саме про нього) відзначає своє перше сімдесятиріччя (на фото). Очевидно, що керувати стільки років по суті ідеологічним факультетом, особливо за радянської доби, було непросто. Тому у біографії доктора історичних наук Юрія Макара є і партійні стягнення (за покладені його студентами квіти до погруддя Шевченка), і репресії 70-х років, які стосувалися тих із них, чиї батьки виявлялися, як тоді казали, “сектантами” або “українськими буржуазними націоналістами”. Проте у період розвалу Радянського Союзу саме завдяки неперевершеному умінню досвідченого декана, що називається “зам’яти справу”, багатьом студентам вдалося уникнути серйозних репресій. Зрештою, їх більше вражала дивовижна властивість декана пам’ятати їхні імена, вітатися за руку і звертатися на “ти”. Це вже тепер Юрій Іванович зізнається, що цим його демократизмом і доступністю йому не раз дорікали старші за віком колеги. Проте він і досі переконаний, що звернення на “ти” зближує людей, а “студенти — то найкращі судді: можна щось приховати від когось, але не від студента”. Стосовно феноменальної пам’яті на імена, то Юрій Макар пишається тим, що замолоду вільно тримав у голові понад півтори сотні телефонних номерів, з якими найчастіше контактував.

Нинішній завідувач кафедри міжнародних відносин також переконаний, що “голий адміністратор так голим і залишиться, якщо не буде хорошим науковцем”. Тому серед його наукових зацікавлень присутні “дві любові”: історія Польщі і роль діаспори у відтворенні української державності. Проте і тут думки науковця відрізняються від усталених стереотипів. Юрій Макар переконаний, що союз України, Польщі, країн Прибалтики, якого з прагматичних міркувань вочевидь прагне Польща, буде здатний протистояти натиску як Сходу, так і Заходу. А перед діаспорою Україна сама у боргу: “вона всією душею потягнулася до незалежної України, проте, на жаль, незалежна Україна її дуже сильно здурила”.

Будь-яке свято минає швидко. А попереду Юрія Макара чекають щонайменше 350 — 400 студентів-стаціонарників його кафедри, чергові зустрічі з польськими колегами, і… пошуки відповідей на вічні запитання.

Юрій ЧОРНЕЙ, “ДОБА”