Випущені у грошовий обіг монети до сховищ Нацбанку більше ніколи не повертаються

Ср, 30.12.2009, 23:32 | Новини, Соціум

“Пошукайте, будь ласка, монети, у вас не буде копійок, бо не маю чим повернути здачу”, – хто з нас не був свідком достеменно таких, або дуже схожих на них розмов у чергах біля кас у супермаркетах, газетних кіосках чи будь-якій іншій точці, де люди змушені використовувати “мерзенний метал”. І хоча з закінченням широкомасштабного експерименту з побудови раю на землі, даруйте, соціалізму на одній шостій земної кулі таке явище, як дефіцит товарів чи продуктів харчування давно стало набутком історії, були би тільки гроші, кажуть в таких випадках громадяни, як не дивно це прозвучить, але саме розмінна монета часто є якраз тим єдиним дефіцитом, що ускладнює людям життя. Особливо напередодні різдвяно-новорічних свят. Куди зникають тонни випущених в грошовий обіг копійок достеменно не знають навіть банкіри. Хоча тут таки зізнаються, що проблема справді існує і то вже не перший рік.

Кілька років тому за завдання Нацбанку ми навіть провели спеціальне дослідження, куди саме зникає розмінна монета, – розповіла начальник відділу готівкового обігу і касових операцій управління Національного банку України в Чернівецькій області Галина Лисенко. З’ясувалося, що до сховищ НБУ вони просто не повертається. Жодної копійки! Скільки б дріб’язку ми не випустили в обіг, комерційні банки нам її назад ніколи не повертають. Щоб завадити цим маніпуляціям з національною валютою Нацбанк свого часу навіть ухвалив спеціальне рішення про те, що в разі якщо комерційні банки братимуть у нього гроші монетами, але не повертатимуть їх назад, то з них правитимуть додаткову плату. Проте й це не допомогло вирішити проблему. Комерційні банки якщо й повертали назад монети, то тільки номіналом не менше, ніж 50, ще рідше – 25 копійок. Решта безслідно розчинялися немов вода у піску.

Але ж від початку запровадження гривні, за даними станом на 2004-рік, у готівковий обіг було запущено понад 45 млн. монет (90 тонн), тож на кожного мешканця Чернівецької області їх вже на той час мало би припадати щонайменше 42 штуки, в тому числі від 1 до 10 копійок – 41. Лише у першому кварталі 2004 року в обіг було випущено 627 тисяч монет (вагою тонна 700 кг) номіналом від 1 до 10 копійок. І хоча точною інформацією щодо сьогоднішнього стану справ журналісти не володіють, очевидно, що за ці майже п’ять років, які минули з того часу, їх кількість мала би щонайменше подвоїтися, якщо не потроїтися. А отже пояснити дефіцит розмінної монети якимись об’єктивними причинами, за словами представників головного банку країни на Буковині, просто неможливо. Куди вони фатально зникають – невідомо.

А з’ясувати це конче необхідно. Адже карбування монет, особливо дрібних номіналів – від 1 до 5 копійок – задоволення для держави не з дешевих. Собівартість їх виготовлення точно не відповідає зазначеному на них номіналу. Хоча, можливо, любителів дріб’язку приваблює якраз не номінал монет, а якісна нержавіюча сталь, яку використовують при їх карбуванні. Подейкували, що саме через властивості матеріалу, з якого їх карбують, українськими дрібняками не гребували навіть у далекій… Кореї. Щоправда там їх, звісно, використовували не в грошовому обігу, а як дешеві шайбочки на спільному виробництві автомобілів корпорацією “АвтоЗАЗ-Деу”. “Сама була пасажиром чернівецької маршрутки, де для кріплення дерматину до сидінь, замість шайб, були використані монети номіналом 5 копійок”, – поділилася спостереженнями щодо ще одного можливого способу застосування грошей, окрім їх прямого призначення, Галина Лисенко. А може люди обзавелися скарбничками, в яких осідають усі ці тонни монет, або їх просто переплавляють на прикраси.

Інфляція та загальне знецінення грошей росту поваги до національної валюти також не сприяють. Особливо найменших номіналів. Відтак на вулицях Чернівців часто можна побачити монети від 1 до 10 копійок, за якими перехожим, щоб їх підняти, ліньки навіть згинатися. Подейкують, що колись винахідливий Микита Хрущов подолав цю проблему запровадивши копійчану ціну пачки сірників. Тож піднімати копійку стало вигідно. Як би там насправді не було, але Нацбанку вкупі з урядовцями вже давно пора поміркувати над долею монет найменшого номіналу. Чи не вилучити їх взагалі з грошового обігу, щоб не витрачати на карбування чималі бюджетні кошти?