Яблуницьке “малятко” запускають у роботу

Вт, 27.10.2009, 11:17 | Новини

У вівторок, 27 жовтня, відбудеться відкриття малої гідроелектростанції в селі Яблуниця Путильського району. Участь у відкритті ГЕС візьме голова обласної державної адміністрації Володимир Куліш. 

Мала гідроелектростанція (МГЕС) у путильському селі Яблуниця, яку гідробудівці ласкаво називають “малятком”, має наразі усі шанси стати первістком відродженої малої гідроенергетики Буковини. Хоча насправді дві турбіни цього маляти здатні не лише виробляти по півмегавата екологічно чистої електричної енергії кожна, але й забезпечувати потреби у ній самої Яблуниці та кількох навколишніх сіл. До того ж запуск кожної такої станції неминуче призводить до створення навколо неї ще однієї рекреаційної зони. Не кажучи про гарантованих 5 робочих місць на самій МГЕС. Відтак пестлива назва є радше свідченням особливого ставлення енергетиків до свого дітища, ніж вказує на значення самого проекту. Не варто також забувати й про те, що від успіху чи, навпаки, невдачі робіт з відновлення Яблуницької МГЕС залежатиме подальша доля всієї малої гідроенергетики області.

 Третя – за дебітом води, остання – за кількістю малих ГЕС

 Мала ГЕС в Яблуниці на Білому Черемоші колись вже існувала. Пригадати коли саме – у 60-х роках чи ще раніше – не можуть навіть у місцевій сільській раді. (Загалом з майже 1000 малих ГЕС, що були в Україні ще на початку 1950-х рокiв, збереглося заледве півсотні). Як би там не було, але кілька років тому в пошуках альтернативних, і головно – відновлювальних джерел енергії, на обласному рівні ухвалили рішення про відновлення роботи цієї МГЕС. Звернулися за порадою до фахівців, які вказали на вінницьку зовнішньоекономічну асоціацію “Новосвіт”. На той час асоціація мала в своєму активі відновлення роботи майже 20 малих ГЕС у Вінницькій, Хмельницькій, Івано-Франківській, Львівській та Черкаській областях. Тому, як зізнався у розмові з кореспондентом один з керівників “Новосвіту” Сергій Кульматицький, особливої економічної потреби заходити на Буковину компанія не мала. Роботи в інших областях України в асоціації було більш ніж достатньо. Відтак окрім обіцяного з боку влади сприяння, вирішальну роль у тому, що фахівці ЗЕА “Новосвіт” у 2003-2004 роках спочатку таки купили закинуту станцію, а навесні 2007 року заходилися біля її відновлення, відіграв професійний інтерес. Адже, як запевнив журналіста пан Кульматицький, за дебітом придатної для спорудження малих ГЕС води Буковина посідає третє місце в країні – після Закарпаття та Львівщини, а ось за їх кількістю – останнє. Нині в Україні відсоток енергії, виробленої на малих гідроелектростанціях, становить лише два відсотки. Хоча рівень цього показника можна збільшити у 10 разів. Тим паче, що в Чернівецькій ОДА запевняють: на Буковину припадає 10 відсотків від загального енергоресурсу країни у частині гідроенергопотенціалу малих річок, з якого не використовується навіть 10 частина. Гідроенергетичний потенціал Буковини фахівці оцінюють у понад 1,7 мільярда кВт/год на рік, а найперспективнішими у цьому сенсі є Прут, Черемош та Сірет.

 Відродження однієї малої станції триває від двох до трьох років. А коштує це задоволення, залежно від потужності об’єкта, від 600 тис. до 2 млн грн (у докризових цінах). Проте ні замовника будівництва, яким у даному конкретному випадку виступає ЗЕА “Новосвіт”, ні його генерального підрядника – компанію “Вінницяспеценергомонтаж” витрати не лякають. Як засвідчує досвід, за умов стрімкого подорожчання енергоносiїв, вкладені у ремонтні роботи, нове обладнання, турбіни, пульти керування тощо кошти повертаються вже через 6-10 років. Особливо вигідною торгівля “альтернативною” енергією стане після запровадженого Верховною Радою України ще восени 2008 року так званого “зеленого” тарифу для об’єктів електроенергетики, що використовують альтернативні екологічні джерела енергії. Відповідно до документа, “зелений” тариф – це спеціальний тариф (вдвічі більший середньозваженого тарифу на електроенергію), за яким у цих підприємств закуповуватиме електричну енергію ДП “Енергоринок”. Хоча споживачеві її відпускатимуть за звичною ціною. Очевидно, що нововведення покликане не тільки пришвидшити процес окупності вже існуючих міні-ГЕС, а й сприяти їх ширшому розповсюдженню.

 Відтак складність, зазвичай, криється в іншому. Окрім відбудови приміщення станції, розчищення русла ріки чи, як у випадку з Яблуницею, спеціального каналу, який підводить воду до станції, врешті лагодження дамби та будівництва, на прохання місцевої громади – нового моста, левову частку часу доводиться витрачати на інші речі. Зокрема, відведення земель, збирання дозволів від кожного газди, город якого прилягає до каналу, визначення меж між лінією каналу та тим-таки городом тощо. Минулорічна повінь також вплинула на темпи робіт. Відрізану від решти цивілізованого світу техніку (дорожнє сполучення з Путильщиною, нагадаю, тоді було перервано) також задіяли у подоланні наслідків стихії. Ще один суттєвий фактор затримки – виготовлення обладнання. На виготовлення однієї лише турбіни, як правило, потрібно від 9 місяців до року. Позаяк йдеться не про серійне виробництво – кожна турбіна виготовляється на індивідуальне замовлення, на вільних виробничих потужностях. Наразі харківська фірма-проектант ТзОВ “Міні-гідро”, з якою працюють гідробудівці, свою справу зробила. Тому, як запевнив кореспондента Сергій Кульматицький, підряднику залишається лише організувати доставку турбін з Харкова до Яблуниці.

 Коли перша ластівка робить погоду

 У будь-якому випадку, в сількій раді розраховують, що вже у липні-серпні цього року відроджена Яблуницька ГЕС дасть перший струм. Тут також сподіваються на те, що це саме той випадок, коли перша ластівка таки зробить погоду. А відтак на гірських річках району з’являться ще кілька схожих об’єктів. І це попри можливість спорудження біля рукотворної водойми екологічно чистої ГЕС туристичних об’єктів чи розведення тут цінних видів риби. У ЗЕА “Новосвіт” наразі підтвердили інформацію про те, що вже виявили в краї щонайменше п’ять точок, де також можна будувати рентабельні міні-ГЕС. До речі, в профільному управлінні пана Лієва, працівники якого у поті чола трудяться над розробкою обласної програми “з енергозбереження та ефективного використання енергоресурсів Чернівецької області”, називають вісім місць, де доцільно було б спорудити малі ГЕС, зокрема, у Глибоцькому, Вижницькому, Сторожинецькому та власне Путильському районах.

 З реалізацією виробленої у Яблуниці енергії проблем швидше за все також не буде. І це попри запевнення начальника Головного управління регіонального розвитку, архітектури та інфраструктури Олександра Лієва про те, що ВАТ ЕК “Чернівціобленерго” не готове приймати в загальнодержавні мережі вироблену на малих ГЕС електроенергію. Згідно з досягнутими домовленостями, спочатку фахівці двох обленерго – Чернівецького та Івано-Франківського забезпечили підведення до будівельного майданчика необхідних ліній електропередач, щоби будівельники станції могли підключитися, а тепер готові сприяти у доведенні до споживачів виробленої на малій ГЕС електроенергії. Як повідомив головний інженер “Чернівціобленерго” Ігор Комов, існуючі в цьому районі потужності цілком дозволяють виділити для виробленої на малій ГЕС електроенергії окрему автономну лінію електропередач 10 кВт, яка дозволить подавати її в Яблуницю. За принципом такого собі “енергетичного острова”. У випадку ж, якщо виробленої таким чином електроенергії виявиться недостатньо, решту, закуповуючи її в ДП “Енергоринок”, додаватиме ВАТ ЕК “Чернівціобленерго”. Відтак інформація про відмову з боку обленерго у допуску до мереж виробленої на малих ГЕС чи вітрових електричних станціях електроенергії не відповідає дійсності. Інша річ, що у цій справі справді існують певні, встановлені на державному рівні, обмеження. І робити такий перехід можна лише там, де це дозволяють існуючі потужності. Відтак вирішувати проблему треба у кожному конкретному випадку окремо, тільки після всебічного вивчення питання, й запроваджувати альтернативну енергетику не хаотично, як це часто трапляється, а після реалізації певних державних програм з модернізації існуючих потужностей. Тож працювати є над чим.

 Наразі, як стало відомо з власних джерел, між керівництвом краю та зацікавленими київськими бізнесменами, які вже мають міні-ГЕС на Івано-Франківщині і навіть за межами України, досягнуто домовленості про спорудження в області ще кількох таких об’єктів. Інтерес до цієї теми висловлювали також деякі австрійські інвестори. Влада зі свого боку обіцяє забезпечити не тільки місця під міні-ГЕС, а й надати потенційним інвесторам вже готові бізнес-плани з усією необхідною інформацією, зокрема, щодо наявних поруч із цими місцями ліній електропередач, кадровий потенціал місцевості, врешті потенційних споживачів енергії тощо. Науковці краю також обіцяють не залишатися осторонь процесу. Адже практично уся наявна у владців інформація з цього приводу, що встановлювалася ледь не в 50-х роках минулого століття, давно застаріла. За цей час змінилися не тільки русла річок, а й їх наповнюваність водою. Усе це заново слід прорахувати, щоб не довелося потім чухали потилицю. Тож наразі усе вказує на те, що спорудження таких об’єктів вже давно є не самоціллю, а з огляду на перспективи розвитку енергетики в світі, перетворилося на один з факторів виживання людства.

 Юрій ЧОРНЕЙ, Чернівці